Розглянемо, як листове підживлення карбамідом і внесення інших азотних добрив впливає формування врожаю озимої пшениці. Пшениця є основною продовольчою культурою. Знаходиться на другому місці у світі за зайнятими орними площами. Цінність культури у тому, що з отриманого борошна виробляється головний повсюдно використовуваний продукт – хліб. Попит на борошно та зерно цієї культури постійно збільшується у зв’язку з постійним зростанням населення планети та зменшенням площі орних земель. Тому основним завданням агропромислового комплексу є підвищення врожайності та якості пшениці. Одним із шляхів є оптимізація системи удобрення.
Листове підживлення озимої пшениці сечовиною
Листове підживлення озимої пшениці сечовиною необхідне для формування повноцінного колосу. Недолік азоту від фази кущіння до початку колосіння позначається на елементах продуктивності, візуально колос стає укороченим, кількість колосків невелика, а зерно плоске. Все в комплексі відбивається на структурі врожаю та подальше внесення азотних доз не компенсує втрати, розвиток культури залишиться неповноцінним. Ефективним джерелом азотного харчування по листу вважають -карбамід, за рахунок засвоюваної амідної форми азоту. Він розчинний, легко застосовується в баковій суміші з мікроелементами, які впливають на якісні характеристики зерна: вміст білку, клейковини. Для повноцінного засвоєння азоту необхідна сірка, поєднання сечовини з сульфатом магнію є дуже ефективним засобом для реалізації максимального генетичного потенціалу сортів. А магній поглинається листям у такій баковій суміші у кілька разів швидше.
Особливості застосування карбаміду та сульфату магнію
Проводять обробку з температурою не вище 20 ° С, за наявності грунтової вологи розчин готують безпосередньо перед обприскуванням (норма витрати 250-300 л/га).
Норми, терміни та форма добрив – основні правила для максимально результативного підживлення. Забезпечує азотне живлення і аміачна селітра. Необхідну норму робити на два внесення: 50% з посівом, 50% по мерзлоталому ґрунту (до відновлення вегетації рослини). Заповнити нестачу азоту після фази колосіння твердими добривами недоцільно. Так як рівномірний розподіл вже неможливий, коренева система на пізніх фазах не засвоює в потрібній кількості, ефективним буде споживання по листу. Якщо на початку колосіння вміст азоту в листках нижче 4% проводять обробку рідкими добривами (селітра не розчиняється, використовують карбамід). У регіонах з нестачею вологи у ґрунті, на полях з нерівномірним рельєфом, високим сніговим покривом (понад 2 см), крижаною кіркою використання твердих добрив (тукосуміші) ускладнене. Тепла погода з рясними опадами у зимовий період вважається сприятливою для внесення селітри.
Тому важливо звертати увагу на кліматичні фактори при внесенні, стан посіву, фазу внесення (засвоюваність внесених елементів буде ефективно через листя або по корені), сумісність.
Нестача необхідного елемента живлення помітна за забарвленням листового апарату. Розглянемо:
Візуальні ознаки дефіциту елементів живлення
Але з візуальної діагностики складно визначити якого саме елемента не вистачає і в якій кількості з огляду на те, що в полі вони виглядають схоже. Нестача сірки візуально дуже схожа з нестачею азоту, оскільки ці два елементи грають роль в синтезі протеїну. Плюс до всього забарвлення листа може бути зумовлене й іншими факторами – впливом клімату, стресу. Краще покладатися на результати рослинної діагностики разом із аналізом ґрунту на глибині 0-20 см (доступні азотні сполуки).
Позакореневе підживлення озимої пшениці карбамідом з мікроелементами
Карбамід збільшує врожайність, чудово засвоюється, економічно вигідний. Виникає питання, навіщо додавати в бакову суміш мікро- та мезоелементи? А якщо додавати, то які? Почнемо з того, що закон оптимуму ніхто не скасовував, а за нинішнього впровадження точних технологій, для повного контролю зростання культур на всіх стадіях їх розвитку, роль мікроелементів у живленні рослин стає більш очевидною.
У зв’язку із застосуванням високопродуктивних сортів пшениці та впровадженням інтенсивних технологій із застосуванням високих доз азотно-фосфорно-калійних добрив помітно підвищується потреба рослин у мікроелементах.
Одним із найважливіших мезоелементів у період формування зернівки є сірка. На тлі внесення висококонцентрованих мінеральних добрив, постійного порушення або повної відсутності сівозмін, і фактично повної відсутності застосування органічних добрив, в агрофітоценоз виникає дефіцит мікроелементів, і зокрема сірки.
Нові сорти пшениці здатні формувати врожаї на рівні 5-6 т/га і вище, через кількісне розведення виходить продукція низької якості часто не перевищує 3 класу, а зазвичай і нижче. Тому господарства шукають шляхи покращення фізіологічних процесів, спрямованих на стимуляцію синтезу білка та отримання високоякісного врожаю без втрати продуктивності.
Сірка – елемент живлення, що має важливу роль у формуванні врожаю озимої пшениці. Вона бере участь в обмінних процесах, що проходять у рослині, у диханні, фотосинтезі, активує вироблення хлорофілів, та бере участь в обмінному процесі білків та ліпідів. Дефіцит її виникає внаслідок слабкої реутилізації цього елемента рослиною пшениці.
Численні дослідження показали, що найбільшу потребу у цьому елементі пшениця відчуває у період формування зерна через те, що у цей період формується якість майбутнього врожаю. Недолік виникає внаслідок слабкої реутилізації сірки в рослині, тому що в грунті спостерігається її постійний недолік рослина відчуває його дефіцит. Низька кількість сірки в даний період призводить до помітного зниження кількості білка в зернівці, і зменшення масової частки клейковини, так як даний елемент входить до її складу і необхідний для її формування.
Через високу значущість сірки у формуванні високоякісного врожаю вчені агрономи рекомендують вносити її із запланованими весняними позакореневими підживленнями спільно з карбамідом. Саме внесення у цей період показує найбільшу ефективність. Перелік необхідних мікроелементів міститься у препараті « Агрогумат +7 Базовий ». Обробка гарантує повноцінний розвиток зернових, реалізації потенціалу врожайності культури, збільшення показників якості зерна.